Український проросійський державний діяч, політик. Народний депутат України VIII скликання з 27 листопада 2014 року. Герой України (2004). Міністр енергетики та вугільної промисловості України з 9 грудня 2010 року (з 11 березня 2010 і до реорганізації міністерства — Міністр палива та енергетики України) по 24 грудня 2012 року

Народився 9 жовтня 1958-го в Горлівці на Донеччині

РОДИНА

Виховує трьох синів і трьох доньок.

ОСВІТА

За освітою — хімік-технолог (закінчив Московський хіміко-технологічний інститут), 2001 року одержав бакалаврський диплом інженера-економіста (закінчив Рубіжанську філію СНУ ім. Даля)

КАР’ЄРА

• 2001 року вступив до партії Сергія Тігіпка «Трудова Україна», яку пов’язували з тодішнім президентом Леонідом Кучмою.
• У лютому 2002р. призначений головою НАК «Нафтогаз України». Керував компанією до березня 2005 р.
• У серпні 2003року Бойко став першим заступником міністра палива й енергетики.
• 2 березня2005 року звільнений з посади першого заступника Міністра палива та енергетики України — голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
• 23 квітня2005 р. обраний головою Республіканської партії України. На парламентських виборах 2006 р. РПУ увійшла до складу партії «Не так», проте блок не подолав 3-відсотковий бар’єр.
• 4 серпня2006 року призначений міністром палива і енергетики (в уряді Віктора Януковича).
• 18 грудня2007 року звільнений з посади Міністра палива та енергетики України у зв’язку з обранням Верховної Ради VI скликання.
• Народний депутат України 6-го скликанняз листопада 2007 до березня 2010 р., обраний за списками Партії регіонів
• 11 березня2010 року призначений на посаду Міністра палива та енергетики України (в уряді Азарова).
• 9 грудня2010 року у зв’язку з оптимізацією системи виконавчої влади України Президентом Януковичем звільнений з посади Міністра палива та енергетики України та призначений Міністром енергетики та вугільної промисловості України.
• 24 грудня2012 року — віце-прем’єр-міністр України. З 28 січня 2014 р. — виконувач обов’язків віце-прем’єр-міністра України
• 26 березня— подав документи в ЦВК на реєстрацію кандидатом у президенти України. Програма містила пункти про надання російській мові статусу державної, використанні досвіду країн Південно-Східної Азії з точки зору спрощення та автоматизації державних послуг, одночасно тісної економічної інтеграції з Європейським союзом і розвитку торгово-виробничих зв’язків з Росією і країнами Митного Союзу і ін. 7 квітня політрада Партії регіонів виключила Бойка з партії. У вересні 2014 року очолив Опозиційний блок.
• 18 січня 2018 року був одним з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
• За даними аналітиків Слово і діло, за час перебування Бойка на народним депутатом, він виконав 31% своїх обіцянок.
• 9 листопада 2018 року Бойко і керівник партії «За життя» Рабиновичнесподівано підписали угоду про створення опозиційного об’єднання «Опозиційна платформа — За життя». 17 листопада 2018 року Бойко став єдиним кандидатом в президенти від «Опозиційної платформи — За життя». 22 січня 2019 року Центрвиборчком зареєстрував Юрія Бойка кандидатом в президенти України (самовисуванцем)
• У березні 2019 року відвідав разом із МедведчукомМоскву і вів переговори із Медведєвим і Мілером

СКАНДАЛИ

Будучи міністром енергетики, Бойко відзначився численними зловживаннями службовим становищем, відмиванням грошей, фальшуванням тендерів та земельними махінаціями.

З 2010 по 2013 роки за перельоти приватних літаків Бойка і Льовочкіна оплачувала компанія Нафтогаз України, витрачаючи щороку близьк 5 мільйонів гривень державних коштів.

Бойко причетний до незаконної передачі Януковичу земель у Сухолуччі, закупівлі кораблів по завищеній ціні, продажу скрапленого газу Курченку по заниженій ціні.

У 2011 році «Чорноморнафтогаз» купив нафтову вежу по ціні, що на 150 мільйонів доларів вища за ринкову.

У 2018 році суд зобов’язав перевірити на сепаратизм заяви Бойка на пресконференції у Санкт-Петербурзі.

Не раз організовував бійки у парламенті або брав участь у них.

14 листопада 2016 року сталась бійка між головою фракції у Верховній Раді України «Опозиційний блок» Бойком та головою Радикальної партії Олегом Ляшком на засіданні погоджувальної ради. У ході свого виступу Ляшко звинуватив фракцію ОБ і особисто Бойка в отриманні «консультацій з Москви»