Досье

ВАДИМ РАБІНОВИЧ

Вадим Рабінович

Українсько-ізраїльський проросійський бізнесмен і громадський діяч, президент холдингу RC-Group і медійної Media International Group. Був президентом футбольного клубу «Арсенал» (Київ). Організатор підпільних виробництв у часи СРСР. Керівник партії «Опозиційна платформа — За життя»

РОДИНА

Народився Вадим Рабинович 4 серпня 1953 року в Харкові, в родині військового. Після звільнення з армії, батько працював інженером на заводі, а потім став заступником директора заводу з техніки безпеки. Мама була дільничним лікарем. Дружина Ірина Ігорівна, з якою Вадим Рабинович виховує трьох дітей: сина Олега (рід. 1973), дочка Катерину (рід. 1994) і ще одного сина Якова (рід. 2008)

ОСВІТА

Освіта незакінчена вища. 1970 року вступив до Харківського автодорожного інституту. 1974 року Рабіновича виключили з комсомолу за «аморальну поведінку», а далі і з інституту (за версією самого Рабіновича, причиною стало складання на лекціях кросворду з політичним підтекстом). У 1975—1977 роках служив в армії, в частині ППО недалеко від Харкова.

КАР’ЄРА

З осені 1993 року Рабінович стає українським представником австрійської фірми «Нордекс», яка за сприяння Президента України Леоніда Кравчука стала ексклюзивним оператором з постачання до України російської нафти і розрахункам за неї українськими товарами.

Влітку 1995 року він заснував у Женеві компанію «Остекс АГ». Спочатку половина її акцій належала «Нордексу», проте до березня 1996 року Рабінович викупив цю половину за $500 000, остаточно порвавши з «Нордексом».

1996 року Рабінович заснував у Женеві компанію RICO («Рабінович і компанія»), незабаром перейменовану в RC-Group

1995 року, за власним твердженням, Рабінович стає одним із засновників телекомпанії «Студія 1+1», яка в цей час отримує ліцензію на мовлення на другому загальнонаціональному каналі українського телебачення. В той же час представники телекомпанії сьогодні стверджують, що Рабінович ніколи не входив до складу засновників, а лише володів компанією «Пріоритет», якій належали ексклюзивні права на рекламу на «1+1». На початку 1997 року, згідно з інтерв’ю самого Рабіновича «Україні кримінальній», він продав 50 % акцій «1+1», що належали йому, Рональду Лаудеру за суму більшу, ніж $10 мільйонів, але меншу, ніж $100 мільйонів.

1998 року Рабінович створив видавничий будинок «CN — Столичные новости», якому належить низка видань, зокрема тижневик «Столичные новости». У жовтні того ж року відбувся скандальний публічний розрив зі «Студією 1+1».

2000 року створює компанію Media International Group (MIG), в яку увійшли видавничий будинок «CN-Столичные новости», газета «МИГновости» в Україні і «MIGnews» в Ізраїлі, тижневик «Деловая неделя». Натепер в холдинг MIG входить найстарша щоденна газета США «Новое русское слово» (з 2003) і радіостанція «Народная волна», політичний тижневик «CN-Столичные новости», щоденна газета «Столичка», діловий тижневик «DN-деловая неделя» — в Україні, «Московские новости» (з 2005) — в Росії, а також ізраїльська газета «МИГ».

2014 року обраний народним депутатом за списком політичної партії «Опозиційний блок». У липні 2016 року Рабінович розриває відносини з «Опозиційним блоком» і створює з іншим колишнім політиком від «Опозиційного блоку» Євгеном Мураєвим партію «За життя!». Однак зі складу фракції ОБ не виходить, щоб не втратити депутатський мандат

У 2014 році балотувався на посаду Президента України. 25 березня 2014 року подав до Центральної виборчої комісії документи для реєстрації у кандидати в президенти України як самовисуванець. 28 березня 2014 року зареєстрований кандидатом у Президенти України як самовисуванець. Отримані на виборах результати стали справжньою сенсацією: за кандидата Вадима Рабіновича віддали свої голоси 2,25 % (406 301) виборців, що вдвічі більше, ніж, наприклад, результат Олега Тягнибока, який контролював цілу фракцію у Верховній Раді, або Дмитра Яроша, який став досить популярним після драматичних подій на Майдані. Найкращий результат кандидат Рабінович показав у Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях, а також у Дніпропетровську — майже 5 %.

14 листопада 2018 року депутат Верховної Ради України (фракція «Опозиційний блок») Вадим Рабінович заявив, що вирішив не балотуватися на посаду Президента України на виборах у 2019 році

СКАНДАЛИ

Після демобілізації працював у Харкові майстром будівельного управління. 20 січня 1980 року був арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. Після 9 місяців слідства звільнений в результаті особистого втручання Генерального прокурора СРСР Романа Руденка.

З кінця 1980 року до початку 1982 року керував підпільними цехами з виготовлення кришталевого посуду, календарів і дерев’яних дверей. На початку 1982 року знов арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах, ст. 86 КК УРСР. За власним визнанням, перебуваючи під арештом, понад рік успішно симулював божевілля. 10 лютого 1984 року засуджений Харківським обласним судом до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом 5 років. Ув’язнення відбував неподалік від Харкова.

Під час ув’язнення Рабіновича завербував КДБ як інформатора на прізвисько «Жолудь». Згідно з визнанням самого Рабіновича, він лише симулював «освєдомітєльство», після чого представники КДБ дали йому підписати документ «Про припинення співпраці», хоча про існування таких документів немає ніяких доказів..

Згідно з книгою Ротта, Рабіновича звільнили з колонії 20 липня 1991 року (за іншими даними, це сталося на рік раніше; у книзі «Олігарх» також є різночитання, що дає підстави датувати звільнення з ув’язнення 1990 роком).

У 1999 році стає громадянином Ізраїлю.

13 листопада 2017 року журналіст Василь Крутчак опублікував копію документа, що свідчить про громадянство Ізраїлю депутата Верховної Ради України Вадима Рабіновича. Опублікований документ є копією довідки Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю (виписка з реєстру реєстрації населення). У документі зазначено, що Рабінович зареєстрований в Ізраїлі ще в листопаді 1994 року. Крім того, копія довідки містить номер ідентифікаційного коду Рабіновича, який може отримати лише громадянин Ізраїлю[11].

Також важливим є той факт, що при оформленні документів в Ізраїлі Рабінович взяв собі ім’я Давид. З інформації, наданої журналістом, відомо, що Рабінович був репатрійований до Ізраїлю в 1994 році разом зі своєю сім’єю (першою дружиною Мариною Ландберг-Рабінович і 2 дітьми). Там вони як репатріанти всією сім’єю автоматично отримали громадянство. Про наявність у Вадима Рабіновича ізраїльського паспорта вже не раз писали журналісти, сам же народний депутат України відмовчувався.

У 2018 році Національне антикорупційне бюро України розпочало розслідування двох кримінальних проваджень щодо незаконного збагачення і фальсифікацій податкових декларацій Вадима Рабіновича.

Ваша думка про публікацію?

Супер
0
Цікаво
0
Love
0
Таке
0
Треш
0

Також Цікаво

Юрій Бойко Досье

ЮРІЙ БОЙКО

Український проросійський державний діяч, політик. Народний депутат України VIII скликання з 27 листопада 2014 року. Герой України (2004). Міністр енергетики та вугільної ...
СЕРГІЙ РАХМАНІН Досье

СЕРГІЙ РАХМАНІН

Народний депутат України IX скликання, фізична особа-підприємець, який фактично працював заступником головного редактора газети «Дзеркало тижня»; член ...
Руслан Стефанчук Досье

РУСЛАН СТЕФАНЧУК

Український правознавець та політик, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки ...
Кіра Рудик Досье

КІРА РУДИК

Українська громадська та політична діячка, депутатка ВРУ IX скл., голова партії «Голос», з 2019 — перша заступниця голови ...

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Більше у:Досье